сибарит —
-а, ч. Бездіяльна, розпещена людина, що живе з чужої праці; дармоїд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сибарит —
СИБАРИ́Т, а, ч. Бездільна, розпещена людина, що живе чужою працею. Ніхто не підозріває в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, артиста, що плекає одну штуку для штуки – вмілість жити (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
сибарит —
сибари́т (грец. Συβαρίτης) зніжена, розбещена розкошами, неробством людина, дармоїд. Від назви давньогрецької колонії в Південній Італії – Сібаріс, в якій пануюча верхівка відзначалася особливою розбещеністю й неробством.
Словник іншомовних слів Мельничука
сибарит —
СИБАРИ́Т (той, хто любить розкіш, бездіяльне життя), РОЗКІ́ШНИК рідше, РОЗКОШОЛЮ́Б заст.
Словник синонімів української мови
сибарит —
СИБАРИ́Т, а, ч. Бездільна, розпещена людина, що живе чужою працею. Ніхто не підозріває в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, артиста, що плекає одну штуку для штуки — вмілість жити (Фр.
Словник української мови в 11 томах