сибарит
СИБАРИ́Т, а, ч.
Бездільна, розпещена людина, що живе чужою працею.
Ніхто не підозріває в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, артиста, що плекає одну штуку для штуки – вмілість жити (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)