сибарит
СИБАРИ́Т, а, ч. Бездільна, розпещена людина, що живе чужою працею.
Ніхто не підозріває в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, артиста, що плекає одну штуку для штуки — вмілість жити (Фр., IV, 1950, 346);
Огидний тип сільського попа — безжурного сибарита, легковажного, безугавного базіки змалював Мартович в особі отця Миколи Радовича (Жовт., 2, 1956, 101).
Словник української мови (СУМ-11)