татуювання

татуюва́ння

(франц. tatoner – татуювати, з полінезійської)

нанесення зображення (візерунку, напису) наколюванням його людині на шкіру. В наколи вводять барвні речовини. Пережиток старовини, не гідний наслідування.

Значення в інших словниках

1. татуювання — татуюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. татуювання — ТАТУЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. татуюва́ти. Відомі два способи татуювання: рельєфне і малюнкове. Перший більш поширений у народів Африки (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. татуювання — син. масть, розгін, тату, татушка.  Словник жарґонної лексики української мови
4. татуювання — -я, с. 1》 Дія за знач. татуювати. 2》 збірн. Візерунки, малюнки й т. ін. на тілі людини, зроблені наколюванням і втиранням під шкіру барвників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. татуювання — Тривкий малюнок чи напис на тілі, виконаний наколюванням шкіри і введенням барвників.  Універсальний словник-енциклопедія
6. татуювання — Татуюва́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. татуювання — ТАТУЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. татуюва́ти. Відомі два способи татуювання: рельєфне і малюнкове. Перший більш поширений у народів Африки (Знання..  Словник української мови в 11 томах