уремія

уремі́я

(від грец. οΰρον – сеча і ...емія)

хворобливий стан людини й деяких тварин, спричинюваний самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок недостатності функцій нирок.

Значення в інших словниках

1. уремія — уремі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. уремія — (мед.) сечокрів'я  Словник чужослів Павло Штепа
3. уремія — УРЕМІ́Я, ї, ж., мед. Хворобливий стан людини, який викликається самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок. Для діагнозу уремії вирішальне значення має дослідження сечі, визначення залишкового азоту в крові (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. уремія — -ї, ж., мед. Хворобливий стан людини, спричинюваний самоотруєнням організму нітрогеновими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уремія — Важке самоотруєння організму продуктами розпаду як наслідок ниркової недостатності; прояви — сильні головні болі, блювота, виснаження, судома, набряк мозку й легенів.  Універсальний словник-енциклопедія
6. уремія — УРЕМІ́Я, ї, ж., мед. Хворобливий стан людини, який викликається самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок.  Словник української мови в 11 томах