уремія
УРЕМІ́Я, ї, ж., мед.
Хворобливий стан людини, який викликається самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок порушення діяльності нирок.
Для діагнозу уремії вирішальне значення має дослідження сечі, визначення залишкового азоту в крові (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)