фаетон
фаето́н
(грец. Φαέθων)
1. У давньогрецькій міфології син бога сонця Геліоса, який випросив у свого батька вогненну колісницю і, не вміючи правити кіньми, наблизився надто близько до землі і мало не спалив її. Щоб урятувати землю, Зевс блискавкою вбив Ф.
2. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом.
3. Легковий автомобіль з відкритим кузовом.
4. Птах тропічних морів з ряду веслоногих.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука