фаетон
ФАЕТО́Н, а, ч.
1. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом.
По середині [вулиці], битій каменем, гуркотали карети, коляски, фаетони… (Мирний, І, 1949, 170);
У відкритих фаетонах, здіймаючи куряву, проїздили чиновники (Рибак, На світанку, 1940, 157).
2. Легковий автомобіль з відкритим кузовом.
Словник української мови (СУМ-11)