фаетон
ФАЕТО́Н, а, ч.
1. Легкий чотириколісний кінний екіпаж з відкидним верхом.
По середині [вулиці], битій каменем, гуркотали карети, коляски, фаетони... (Панас Мирний);
У відкритих фаетонах, здіймаючи куряву, проїздили чиновники (Н. Рибак);
Пан Береза просить злізти з фаетона й залишити його пройтися садом (М. Івченко).
2. Легковий автомобіль з відкритим кузовом або змінним його верхом.
Дрезина, як виявилось, була дуже зручною машиною. Вона нагадувала невеличкий автомобіль-фаетон, посаджений низько над землею (М. Трублаїні).
3. Птах тропічних морів із роду пеліканових.
Словник української мови (СУМ-20)