фланкування

фланкува́ння

(від франц. flanquer – обстрілювати у фланг)

1. Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається.

2. Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів.

3. Бойові прийоми списом, що їх виконували кавалеристи під час рукопашного бою.

Значення в інших словниках

1. фланкування — фланкува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. фланкування — ФЛАНКУВА́ННЯ, я, с., військ. 1. Дія за знач. фланкува́ти 1. 2. заст. Бойові пийоми з пікою, які виконують кавалеристи під час рукопашного бою. 3. буд., архт. Опора будівельної конструкції.  Словник української мови у 20 томах
3. фланкування — -я, с., військ. Дія за знач. фланкувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фланкування — ФЛАНКУВА́ННЯ, я, с., військ. Дія за знач. фланкува́ти 1.  Словник української мови в 11 томах
5. фланкування — (фр.) Підкреслення центральної осі, композиційного ядра, розташуванням будівель або скульптур по боках від головної споруди, домінуючого архітектурного елемента.  Архітектура і монументальне мистецтво