фланкування

ФЛАНКУВА́ННЯ, я, с., військ.

1. Дія за знач. фланкува́ти 1.

2. заст. Бойові пийоми з пікою, які виконують кавалеристи під час рукопашного бою.

3. буд., архт. Опора будівельної конструкції.

Два з них, Західний заміський храм Херсона та Заміський хрестоподібний храм Бакли, незважаючи на відстань, що їх поділяє, абсолютно ідентичні. У цілому вони наслідують архітектоніку церков із заокругленою східною гілкою, але мають менші розміри та характерне фланкування вівтарної ніші виступами стін (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. фланкування — фланкува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. фланкування — -я, с., військ. Дія за знач. фланкувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фланкування — фланкува́ння (від франц. flanquer – обстрілювати у фланг) 1. Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається. 2. Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. фланкування — ФЛАНКУВА́ННЯ, я, с., військ. Дія за знач. фланкува́ти 1.  Словник української мови в 11 томах
5. фланкування — (фр.) Підкреслення центральної осі, композиційного ядра, розташуванням будівель або скульптур по боках від головної споруди, домінуючого архітектурного елемента.  Архітектура і монументальне мистецтво