Словник іншомовних слів Мельничука

церемонний

церемо́нний

(від церемонія)

1. Той, що дотримується прийнятого етикету, витончено ввічливий, манірний.

2. Той, що вимагає підвищеного вияву уваги до себе, бундючний.

Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука

Значення в інших словниках

  1. церемонний — ЦЕРЕМОННИЙ – ЦЕРЕМОНІЙНИЙ, ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ Церемонний. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні етикету, правил поведінки тощо; манірний: церемонна людина, церемонний тон.  Літературне слововживання
  2. церемонний — (тон) манірний; (хто) проханий; (уклін) підкреслено світський.  Словник синонімів Караванського
  3. церемонний — [цеиреимон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
  4. церемонний — рос. церемонный 1. Той, що дотримується прийнятих умов, правил, етикету — витончено ввічливий, манірний. 2. Переносно — той, що вимагає особливої (невідповідної) уваги до себе, бундючний.  Eкономічна енциклопедія
  5. церемонний — церемо́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  6. церемонний — ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. – Отже ви дуже церемонні та жалісливі! – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький); // Власт. манірній людині.  Словник української мови у 20 томах
  7. церемонний — -а, -е. 1》 Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина. || Те саме, що манірний. || Власт. манірній людині. || Те саме, що проханий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. церемонний — ПРО́ШЕНИЙ розм. (якого доводиться довго просити зробити щось, прийти кудись), ПРО́ХАНИЙ розм., ЦЕРЕМО́ННИЙ. Сніг затримаєм щитами... Їдь, Михайлику, із нами! — Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки (М.  Словник синонімів української мови
  9. церемонний — Церемо́нний = мані́рний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. церемонний — ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. — Отже ви дуже церемонні та жайлисливі! — сказала Ватя (Н.-Лев.,IV, 1956, 88); // Власт.  Словник української мови в 11 томах