церемонний —
ЦЕРЕМОННИЙ – ЦЕРЕМОНІЙНИЙ, ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ Церемонний. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні етикету, правил поведінки тощо; манірний: церемонна людина, церемонний тон.
Літературне слововживання
церемонний —
рос. церемонный 1. Той, що дотримується прийнятих умов, правил, етикету — витончено ввічливий, манірний. 2. Переносно — той, що вимагає особливої (невідповідної) уваги до себе, бундючний.
Eкономічна енциклопедія
церемонний —
церемо́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
церемонний —
ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. – Отже ви дуже церемонні та жалісливі! – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький); // Власт. манірній людині.
Словник української мови у 20 томах
церемонний —
-а, -е. 1》 Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина. || Те саме, що манірний. || Власт. манірній людині. || Те саме, що проханий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
церемонний —
церемо́нний (від церемонія) 1. Той, що дотримується прийнятого етикету, витончено ввічливий, манірний. 2. Той, що вимагає підвищеного вияву уваги до себе, бундючний.
Словник іншомовних слів Мельничука
церемонний —
ПРО́ШЕНИЙ розм. (якого доводиться довго просити зробити щось, прийти кудись), ПРО́ХАНИЙ розм., ЦЕРЕМО́ННИЙ. Сніг затримаєм щитами... Їдь, Михайлику, із нами! — Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки (М.
Словник синонімів української мови
церемонний —
Церемо́нний = мані́рний
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
церемонний —
ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. — Отже ви дуже церемонні та жайлисливі! — сказала Ватя (Н.-Лев.,IV, 1956, 88); // Власт.
Словник української мови в 11 томах