церемонний
ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е.
1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях.
Церемонна людина;
// Те саме, що мані́рний.
– Отже ви дуже церемонні та жалісливі! – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький);
// Власт. манірній людині.
Дивно почувала вона себе: її дратував цей церемонний тон, ці штучні компліменти, і водночас не хотілось, щоб Каргат замовк (Ю. Шовкопляс);
// Те саме, що про́ханий 2.
Недєлін поспішив його заспокоїти: – Я не з церемонних. Треба – значить, треба (В. Логвиненко).
2. Який відповідає вимогам етикету, суворому дотриманню звичаїв, прийнятих правил поведінки.
Церемонна людина;
[Магістер:] Мій пане, я щасливий вам служити. (Церемонні поклони. Магістер виходить) (Леся Українка);
Ритмічні рухи рабинь нагадують танець. Кожну дрібницю подають дві рабині з глибоким церемонним уклоном і розходяться в різні боки (З. Тулуб);
Стрічка конвеєра посувається настільки повільно, що встановлені на ній чашки і кухлі – великі і маленькі, – здається, пливуть у якомусь старовинному церемонному танці (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)