церемонитися
ЦЕРЕМО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок.
1. Бути церемонним (у 1 знач.), вести себе церемонно.
Навіть Катюша сердиться, бо вона не любить свисту, а церемониться сказати, щоб не свистали (Леся Українка);
Ченці спершу трохи церемонились, прикривали зверху долонями стакани, одмагались, вважаючи ром за гріх (І. Нечуй-Левицький);
– Сідайте ж, пане Славку, не церемоньтеся (Л. Мартович).
2. з ким – чим і без дод. Виявляти педантичне піклування про дотримання пристойності, зайву делікатність.
Ржепа остався над Дністром, а Свідер не церемонився довго з незнайомим, тільки казав йому йти поперед себе (О. Маковей);
Образа була розрахована на те, щоб приголомшити Болера. Хай він зрозуміє, що тепер з ним ніхто не буде церемонитися (В. Собко);
Лікар не вважав за потрібне церемонитися з молодим батьком і попросив не порушувати в палаті спокою (С. Чорнобривець);
Химка вже знала, що має справу з зоотехніком, але це її не стримувало. Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)