церемонитися —
церемо́нитися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
церемонитися —
ЦЕРЕМО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок. 1. Бути церемонним (у 1 знач.), вести себе церемонно. Навіть Катюша сердиться, бо вона не любить свисту, а церемониться сказати, щоб не свистали (Леся Українка); Ченці спершу трохи церемонились...
Словник української мови у 20 томах
церемонитися —
-нюся, -нишся, недок. 1》 Бути церемонним (у 1 знач.), вести себе церемонно. 2》 з ким – чим і без додатка. Виявляти педантичне піклування про дотримання пристойності, зайву делікатність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
церемонитися —
ЦЕРЕМО́НИТИСЯ (виявляти зайву делікатність), ПА́НЬКАТИСЯ розм. Лікар не вважав за потрібне церемонитися з молодим батьком і попросив не порушувати в палаті спокою (С. Чорнобривець); — А ви, свахо, не панькайтеся мені з ним. Зять-то він зять, але й роботу всяку повинен знать (В. Кучер).
Словник синонімів української мови
церемонитися —
ЦЕРЕМО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок. 1. Бути церемонним (у 1 знач.), вести себе церемонно. Навіть Катюша сердиться, бо вона не любить свисту, а церемониться сказати, щоб не свистали (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
церемонитися —
Церемонитися, -нюся, -нишся гл. Церемониться, стѣсняться, жеманиться. Левиц. Пов. 213. Бере чарку з тарілки і трошки покушає і церемониться, бо дівоча натура церемонитись. Грин. ІІІ. 514.
Словник української мови Грінченка