ціан

ціа́н

(від грец. κυανός – синій)

безбарвний газ з запахом гіркого мигдалю, складається з вуглецю й азоту; його похідні: ціаністо-воднева кислота (синильна кислота) і її солі – ціаністі солі (ціаніди), иапр., ціаністий натрій Ц. і всі його похідні дуже отруйні. Застосовують ціаністий калій у гальванопластиці, добуванні золота й срібла з руд.

Значення в інших словниках

1. ціан — ціа́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ціан — ЦІА́Н, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін (з наук.-попул. літ.); За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. ціан — -у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою нітрид Карбону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ціан — ЦІА́Н, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін. (Бесіди про всесвіт, 1953, 78); За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (Заг. хімія, 1955, 395).  Словник української мови в 11 томах