іманентний

імане́нтний

[від лат. immanens (immanentis) – властивий, притаманний чомусь]

внутрішньо притаманний предметам або явищам, той, що випливає з їхньої природи;

¤ і-на філософія – суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії, який проголошує об’єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості суб’єкта.

Значення в інших словниках

1. іманентний — Притаманний, властивий, своєрідний, самовистачальний  Словник чужослів Павло Штепа
2. іманентний — імане́нтний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. іманентний — -а, -е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Іманентна філософія — суб'єктивно-ідеалістичний філософський напрям, який проголошує об'єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості суб'єкта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. іманентний — Імане́нтний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. іманентний — ІМАНЕ́НТНИЙ, а, е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Гроші як міра вартості є необхідна форма прояву іманентної товарам міри вартості,— робочого часу (Маркс, Капітал, т. І, кн.  Словник української мови в 11 томах