Значення в інших словниках
-
балагур —
балагу́р іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
балагур —
-а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
балагур —
БАЛАГУ́Р, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун. Один з Троянської ватаги .. Сміленький був і балагур (І. Котляревський); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму (С. Васильченко).
Словник української мови у 20 томах
-
балагур —
див. балакучий
Словник синонімів Вусика
-
балагур —
БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм.
Словник синонімів української мови
-
балагур —
БАЛАГУ́Р, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун. Один з Троянської ватаги.. Сміленький був і балагур (Котл., І, 1952, 87); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму (Вас., IV, 1960, 23).
Словник української мови в 11 томах