балагур
БАЛАГУ́Р, а, ч., розм., рідко.
Той, хто любить балагурити; балакун.
Один з Троянської ватаги .. Сміленький був і балагур (І. Котляревський);
Сам урядник, видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)