балагульський
БАЛАГУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е, заст.
Прикм. до балагу́ла.
На шляху задзвенів балагульський дзвоник, промчали коні, п'яна весільна пісня покотилася попідвіконню (М. Стельмах);
// Належний балагулі (у 2 знач.).
Велика балагульська бричка підкочувалась під один з багатших домів (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)