балагульський
БАЛАГУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до балагу́ла.
На шляху задзвенів балагульський дзвоник, промчали коні, п’яна весільна пісня покотилася попідвіконню (Стельмах, II, 1962, 390);
// Належний балагулі (в 2 знач.).
Велика балагульська бричка підкочувалась під один з багатших домів (Коцюб., II, 1955, 174).
Словник української мови (СУМ-11)