бездольний —
бездо́льний прикметник діал.
Орфографічний словник української мови
бездольний —
діал. бездільний, -а, -е Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бездольний —
БЕЗДО́ЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний. Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Леся Українка); Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Л.
Словник української мови у 20 томах
бездольний —
див. нещасливий
Словник синонімів Вусика
бездольний —
НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст.
Словник синонімів української мови
бездольний —
Бездо́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бездольний —
БЕЗДО́ЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний. Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Л. Укр., І, 1951, 395); Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Перв., Райдуга..
Словник української мови в 11 томах
бездольний —
Бездольний, -а, -е = бездільний. Ой вийди, вийди, дівчино бездольная! Чуб. V. 696. бездольна година. Бѣдствіе, несчастіе. Бували колись престрашні злигодні, бездольні години. Макс.
Словник української мови Грінченка