бездольний
БЕЗДО́ЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний.
Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Л. Укр., І, 1951, 395);
Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Перв., Райдуга.., 1960, 108);
*Образно. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі (Граб., І, 1959, 595).
Словник української мови (СУМ-11)