бездолля
БЕЗДО́ЛЛЯ, діал. БЕЗДІ́ЛЛЯ, я, с. Відсутність долі, талану в житті; безталання, нещастя.
Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір’я (Номис, 1864, № 1661);
Сюди.. харківські міщани і народ, ударивши лихом об землю, сходяться одвести душу і задавить горе свого бездолля (Стор., І, 1957, 76);
— Чув, пане голово, про наше бездолля. У цій же кам’яниці чув (Стельмах, І, 1962, 382).
Словник української мови (СУМ-11)