бездолля
БЕЗДО́ЛЛЯ, діал. БЕЗДІ́ЛЛЯ, я, с.
Відсутність долі, талану в житті; безталання, нещастя.
Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір'я (Номис);
Сюди .. харківські міщани і народ, ударивши лихом об землю, сходяться одвести душу і задавить горе свого бездолля (О. Стороженко);
– Чув, пане голово, про наше бездолля. У цій же кам'яниці чув (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)