бездолець
БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.
Нещаслива людина; нещасливець.
Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.
Нещаслива людина; нещасливець.
Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)