бездолець

бездо́лець

-льця, ч., рідко.

Нещаслива людина; нещасливець.

Значення в інших словниках

1. бездолець — бездо́лець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. бездолець — БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Нещаслива людина; нещасливець. Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
3. бездолець — див. нещасливий  Словник синонімів Вусика
4. бездолець — БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Нещаслива людина; нещасливець. Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (Стар., Поет. тв., 1958, 118).  Словник української мови в 11 томах
5. бездолець — Бездолець, -льця м. Несчастный человѣкъ. Желех.  Словник української мови Грінченка