бездолець
БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Нещаслива людина; нещасливець.
Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (Стар., Поет. тв., 1958, 118).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Нещаслива людина; нещасливець.
Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (Стар., Поет. тв., 1958, 118).
Словник української мови (СУМ-11)