бездольний
БЕЗДО́ЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е.
Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний.
Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Леся Українка);
Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Л. Первомайський);
* Образно. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)