бездомний
БЕЗДО́МНИЙ, а, е.
Який не має житла, притулку; безпритульний.
Одна тілько бездомна птиця – зозуля, перелітаючи з деревини на деревину, сумно кувала (Панас Мирний);
Марія сходила помалу до криниці з клунком на плечі. Була бездомна під ніч (С. Тудор);
Бездомні коні у соняшниках в напівзапряжках (О. Довженко);
* Образно. Дощ колише світ розпуклого ясмину. Бездомний вітер (В. Стус);
// Без постійного місця проживання; кочовий (про спосіб життя).
Галина нервово сприймала найменше непорозуміння в нашому бездомному житті (Іван Ле);
// Який не має сім'ї; одинокий.
Короткий був роман старого канцеляриста й бідної, бездомної сироти (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)