Значення в інших словниках
-
блищати —
(бути блискучим) блистіти, р. блищатися, світитися, поет, сіяти, променіти, променитися, (про очі) палати, зоріти, палахкотіти, жевріти, (про поверхню) лисніти, лиснітися, вилискувати, виблискувати.
Словник синонімів Полюги
-
блищати —
блища́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
блищати —
Сяяти, іскритися, лисніти, ряхтіти, світитися, яскріти, жевріти, жм. лищати, лощити, лощитися; (раз-у-раз) блискати, блискотіти, виблискувати.
Словник синонімів Караванського
-
блищати —
[блиешчатие] -шчу, -шчиш, -шчиемо, -шчиете; нак. -шчи, -шч'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
блищати —
-щу, -щиш, недок. 1》 чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. || Давати блиск, бути блискучим. || Вирізнятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти. 2》 перен. Вражати зовнішнім блиском, пишністю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
блищати —
БЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., чим і без дод. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко .. – Дощ ішов і вітер вив (Я. Щоголів); На небі зірочки блищали (Л. Глібов); // Давати блиск і бути блискучим.
Словник української мови у 20 томах
-
блищати —
Блимати, блискати, блисконути, блискотати, блискотіти, блистіти, виблискувати, вилискувати, вилискуватися, леліти, лиснитися, лисніти, лиснітися, мерехтіти, мигкотіти, миготіти, мигтіти, мріти (про зірку), переблискувати, переливатися (кольорами)...
Словник синонімів Вусика
-
блищати —
БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.
Словник синонімів української мови
-
блищати —
Блища́ти, блищу́, блищи́ш, -ща́ть; блищи́, -щі́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
блищати —
БЛИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко.. — Дощ ішов івітер вив (Щог., Поезії, 1958, 175); На небі зірочки блищали (Гл., Вибр., 1957, 275); // Давати блискі бути блискучим.
Словник української мови в 11 томах
-
блищати —
Блища́ти, -щу́, -щи́ш гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852.
Словник української мови Грінченка