бобиль —
боби́ль іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бобиль —
-я, ч. 1》 заст. Бідний, безземельний селянин; бідар. 2》 розм. Безпритульна, одинока людина; вдовець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бобиль —
БОБИ́ЛЬ, я́, ч. 1. іст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось на бобилів, тобто осіб, які зазвичай не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (з навч. літ.). 2. розм.
Словник української мови у 20 томах
бобиль —
БОБИ́ЛЬ, я́, ч. 1. тіст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось в бобилів, тобто осіб, які, як правило, не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (Іст. СРСР, І, 1957, 112). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах