Значення в інших словниках
-
будильник —
буди́льник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
будильник —
-а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
будильник —
БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. Коло стола один у хаті стілець і коло другої стіни, вже зовсім несподівано, старовинний, важко інкрустований комод з опуклими шухлядами й круглим будильником зверху (В.
Словник української мови у 20 томах
-
БУДИЛЬНИК —
• "БУДИЛЬНИК" - сатир. журнал. Виходив 1865 — 71 у Петербурзі; 1873 — 1917 — в Москві (1872 не видавався), спочатку двічі на тиждень, з 1866 — щотижня. Засн. і до 1871 редагував художник-сатирик М. Степанов. Мав демократичне спрямування.
Українська літературна енциклопедія
-
будильник —
див. годинник
Словник синонімів Вусика
-
будильник —
БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (Собко, Стадіон, 1954, 210); Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Дмит., Розлука, 1957, 44).
Словник української мови в 11 томах