булка —
бу́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бу́лки
Орфографічний словник української мови
булка —
[булка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. булкие/ булки, булок дв'і булкие
Орфоепічний словник української мови
булка —
-и, ж. 1》 Хліб із білого пшеничного борошна. 2》 діал. Дерев'яна куля; рід гри з такою кулею.
Великий тлумачний словник сучасної мови
булка —
БУ́ЛКА, и, ж. 1. Хліб з білого пшеничного борошна. – Одному залюбки житній хліб, а другому – булку подавай (Панас Мирний); Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Л.
Словник української мови у 20 томах
булка —
И, ж. 1. Тіло. Лопата стоїть з відром на голові, дві булки стирчать снігові («Моторолла»). 2. мн. Сідниці. 3. мн. Стегна.
Словник сучасного українського сленгу
булка —
(-и) ж.; частіше мн. булки, -лок. 1. крим:, жарт. Сідниці. БСРЖ, 80; СЖЗ, 21. 2. мол.; жарт. М'язи. ПСУМС, 10.
Словник жарґонної лексики української мови
булка —
БУ́ЛКА, и, ж. 1. Хліб з білого пшеничного борошна. — Одному залюбки житній хліб, а другому — булку подавай (Мирний, IV, 1955, 330); Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Март., Тв., 1954, 190); — Вам булку подати з маслом чи коржики?...
Словник української мови в 11 томах