булка
БУ́ЛКА, и, ж.
1. Хліб з білого пшеничного борошна.
— Одному залюбки житній хліб, а другому — булку подавай (Мирний, IV, 1955, 330);
Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Март., Тв., 1954, 190);
— Вам булку подати з маслом чи коржики? (Ле, Міжгір’я, 1953, 59).
2. діал. Дерев’яна куля; рід гри з такою кулею.
Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці., в дучку булку заганяли (Греб., І, 1957, 80).
Словник української мови (СУМ-11)