Значення в інших словниках
-
бібліоман —
бібліома́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бібліоман —
-а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бібліоман —
БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може, купив її [книжку] той “лорд” або який інший бібліоман (Леся Українка); – То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
бібліоман —
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками).
Словник синонімів української мови
-
бібліоман —
БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може купив її [книжку] той "лорд" або який інший бібліоман (Л. Укр., III, 1952, 742); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Мас., Під небом.., 1961, 7).
Словник української мови в 11 томах