бібліоман
БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх.
Може купив її [книжку] той "лорд" або який інший бібліоман (Л. Укр., III, 1952, 742);
— То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Мас., Під небом.., 1961, 7).
Словник української мови (СУМ-11)