бійниця —
бійни́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
бійниця —
-і, ж. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бійниця —
БІЙНИ́ЦЯ, і, ж. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін. Стояло те дворище у степу проти міста і грізно дивилося на його [нього] своїми бійницями (Панас Мирний); На тім місці височів кам'яний дім...
Словник української мови у 20 томах
бійниця —
див. укріплення
Словник синонімів Вусика
бійниця —
АМБРАЗУ́РА (отвір у стіні укріплення, оборонної споруди і т. ін., через який стріляють і ведуть спостереження), БІЙНИ́ЦЯ, СТРІЛЬНИ́ЦЯ заст. І тільки близько.. можна було помітити амбразури — прямокутні отвори, з яких добре видно все навколо (Д.
Словник синонімів української мови
бійниця —
БІЙНИ́ЦЯ, і, ж. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін. Стояло те дворище у степу проти міста і грізно дивилося на його своїми бійницями (Мирний, IV, 1955, 15); Будинок став фортецею, кожне вікно — бійницею (Бойч., Молодість, 1949, 49).
Словник української мови в 11 томах
бійниця —
Отвір для стрільби з ручної зброї в оборонній споруді, виконаний у вигляді вертикальної щілини в стіні мурованої або дерев'яної фортеці (порівн. машикулі).
Архітектура і монументальне мистецтво