бійниця

бійни́ця

-і, ж.

Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін.

Значення в інших словниках

1. бійниця — бійни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бійниця — Стрільниця, див. амбразура  Словник чужослів Павло Штепа
3. бійниця — БІЙНИ́ЦЯ, і, ж. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін. Стояло те дворище у степу проти міста і грізно дивилося на його [нього] своїми бійницями (Панас Мирний); На тім місці височів кам'яний дім...  Словник української мови у 20 томах
4. бійниця — див. укріплення  Словник синонімів Вусика
5. бійниця — АМБРАЗУ́РА (отвір у стіні укріплення, оборонної споруди і т. ін., через який стріляють і ведуть спостереження), БІЙНИ́ЦЯ, СТРІЛЬНИ́ЦЯ заст. І тільки близько.. можна було помітити амбразури — прямокутні отвори, з яких добре видно все навколо (Д.  Словник синонімів української мови
6. бійниця — БІЙНИ́ЦЯ, і, ж. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін. Стояло те дворище у степу проти міста і грізно дивилося на його своїми бійницями (Мирний, IV, 1955, 15); Будинок став фортецею, кожне вікно — бійницею (Бойч., Молодість, 1949, 49).  Словник української мови в 11 томах
7. бійниця — Отвір для стрільби з ручної зброї в оборонній споруді, виконаний у вигляді вертикальної щілини в стіні мурованої або дерев'яної фортеці (порівн. машикулі).  Архітектура і монументальне мистецтво