гаркати

Гарикати, гарикнути, загарикати, згарикувати, згарикати, нагарикувати, нагарикати, понагарикувати, погарикати, гарчати, гарчнути, загарчати, зігарчати, нагарчати, погарчати, гиркати, гаркнути, загиркати, згиркувати, згиркати, вигиркувати, вигиркнути, погиркувати, погиркати

Значення в інших словниках

1. гаркати — га́ркати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гаркати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Кричати різко і уривчасто. || на кого. Погрожувати окриком. 2》 Видавати гучний уривчастий звук. || по чому. З силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркати — ГА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Кричати різко й уривчасто. Пан Луцик зривався й гаркав: “Киш!” (В. Винниченко); На зборах лагідно говорить [Масло], а в конторці своїй гаркає (А.  Словник української мови у 20 томах
4. гаркати — див. кричати; лаяти  Словник синонімів Вусика
5. гаркати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. гаркати — ГА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Кричати різко і уривчасто. На зборах лагідно говорить [Масло], а й конторці своїй гаркає (Хижняк, Невгамовна, 1961, 8); Іноді він [пан] давав за портрет карбованця, а іноді тільки гаркав і робив дурні зауваження (Ів.  Словник української мови в 11 томах
7. гаркати — Гаркати, -каю, -єш гл. Картавить. Левч. 27.  Словник української мови Грінченка