Значення в інших словниках
-
гаркати —
га́ркати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
гаркати —
-аю, -аєш, недок., розм. 1》 Кричати різко і уривчасто. || на кого. Погрожувати окриком. 2》 Видавати гучний уривчастий звук. || по чому. З силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гаркати —
Гарикати, гарикнути, загарикати, згарикувати, згарикати, нагарикувати, нагарикати, понагарикувати, погарикати, гарчати, гарчнути, загарчати, зігарчати, нагарчати, погарчати, гиркати, гаркнути, загиркати, згиркувати, згиркати, вигиркувати, вигиркнути, погиркувати, погиркати
Словник чужослів Павло Штепа
-
гаркати —
ГА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Кричати різко й уривчасто. Пан Луцик зривався й гаркав: “Киш!” (В. Винниченко); На зборах лагідно говорить [Масло], а в конторці своїй гаркає (А.
Словник української мови у 20 томах
-
гаркати —
КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
-
гаркати —
ГА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Кричати різко і уривчасто. На зборах лагідно говорить [Масло], а й конторці своїй гаркає (Хижняк, Невгамовна, 1961, 8); Іноді він [пан] давав за портрет карбованця, а іноді тільки гаркав і робив дурні зауваження (Ів.
Словник української мови в 11 томах
-
гаркати —
Гаркати, -каю, -єш гл. Картавить. Левч. 27.
Словник української мови Грінченка