Значення в інших словниках
-
городничий —
городни́чий іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
городничий —
-чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
городничий —
ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Мотря ..
Словник української мови у 20 томах
-
городничий —
В укр. містах XVI ст. шляхтич, котрий відповідав за оборону замку, у Рос. імперії у XVIII-XIX ст. чільний представник місцевої адміністрації, згодом керівник поліції у повітових містах, посада г. ліквідована у 1862.
Універсальний словник-енциклопедія
-
городничий —
ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії — службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Адміністративною владою в місті був городничий, якого призначав уряд (Іст.
Словник української мови в 11 томах