городничий

В укр. містах XVI ст. шляхтич, котрий відповідав за оборону замку, у Рос. імперії у XVIII-XIX ст. чільний представник місцевої адміністрації, згодом керівник поліції у повітових містах, посада г. ліквідована у 1862.

Значення в інших словниках

1. городничий — городни́чий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. городничий — -чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. городничий — Посадник  Словник чужослів Павло Штепа
4. городничий — ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Мотря ..  Словник української мови у 20 томах
5. городничий — ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії — службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Адміністративною владою в місті був городничий, якого призначав уряд (Іст.  Словник української мови в 11 томах