градоначальник —
градонача́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
градоначальник —
-а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
градоначальник —
ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування.
Словник української мови у 20 томах
градоначальник —
ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування.
Словник української мови в 11 томах