градоначальник

ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування.

Про людей вищого стану, як столоначальники, градоначальники і всяких справ начальники, писати непрактично, бо вони й самі пишуть (Сам., II, 1958, 259);

Недавнечко ж покликали Самійла Яшного до градоначальника з списками (Бурл., О. Вересай, 1959, 69).

Значення в інших словниках

1. градоначальник — градонача́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. градоначальник — -а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. градоначальник — Посадник, див. мер, бургомістр  Словник чужослів Павло Штепа
4. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування.  Словник української мови у 20 томах