градоначальник

градонача́льник

-а, ч.

У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії.

Значення в інших словниках

1. градоначальник — градонача́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. градоначальник — Посадник, див. мер, бургомістр  Словник чужослів Павло Штепа
3. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування.  Словник української мови у 20 томах
4. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування.  Словник української мови в 11 томах