1. Великий тлумачний словник сучасної мови

градоначальник

градонача́льник

-а, ч.

У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. градоначальник — градонача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. градоначальник — Посадник, див. мер, бургомістр Словник чужослів Павло Штепа
  3. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування. Словник української мови у 20 томах
  4. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування. Словник української мови в 11 томах