градоначальник

Посадник, див. мер, бургомістр

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. градоначальник — градонача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. градоначальник — -а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування. Словник української мови у 20 томах
  4. градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування. Словник української мови в 11 томах