градоначальник
градонача́льник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- градоначальник — -а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- градоначальник — Посадник, див. мер, бургомістр Словник чужослів Павло Штепа
- градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. іст. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування. Словник української мови у 20 томах
- градоначальник — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з губернського підпорядкування. Словник української мови в 11 томах